Народ загадкової гори

 

Майже всі вчені, які займаються цією темою, сходяться на думці, що шумери – народ прийшлий.

 Шумерські тексти говорять про те, що предки цього народу зійшли в межиріччі Тигру і Євфрату з якоїсь високої гори (або гір), або прибули на нову батьківщину по воді. У цю дивину не можуть поки повірити  учені.

 Одна з найдавніших шумерських легенд розповідає про створення першої людини з глини за порадою мудрого бога Енкі. Так боги створили істоту, яка повинна була працювати замість них. Спочатку ця істота була дуже примітивною. Тільки після нового втручання богів йому були послані дари культури, перш за все – мистецтво письма. З легенди ми дізнаємося, що погляди цих людей були звернені на схід, де знаходилася «священна гора богів». Можливо, так приховані смутні спогади про споконвічний батьківський край шумерів.
Цей народ з’явився в Месопотамії приблизно за чотири з половиною тисячі років до Різдва Христового. Це була вже високорозвинена цивілізація, досягнення якої нез’ясовні і вражають уяву. Шумери підкорили місцеве населення, але не вигнали його. Вчені визнають, що нелегко встановити, коли шумери потрапили в області південного Межиріччя.
Археологічні знахідки говорять про різкий культурний стрибок, що мав тут місце в другій половині IV тисячоліття. Його пояснюють приходом нового, енергійного і високого за  рівнем розвитку населення.  Перші ознаки їх присутності були виявлені при обстеженні самої південної частині Дворіччя, міста Еріду. Звідси шумерська культура поширилася в напрямку, зворотному течіям Євфрату та Тигру, і наклала свій відбиток на великі області між двома річками майже на три тисячі років. Шлях шумерської культури веде з Еріду до Уруку, Уру, Лагашу, Шуруппаку, Адабіа, Ніппур, Кішу; її вплив помітно і далі на півночі, в Марі і навіть в Ашшур.
Шумерська мова також ставить дослідників у глухий кут. Ні серед древніх, ні серед нині живих мов так і не вдалося знайти мову, яка б  мала  хоч віддалену спорідненість з шумерською. Багато лінгвістів відносять цю мову до придуманої спеціально для «каспійської мовної сім’ї».
Деякі дослідники штучно зближують мову шумерів з баскським, абхазьким, татарським, російською мовами. Зрозуміло, що такі «знахідки» мають мало спільного з наукою.
Шумери робили записи на глиняних табличках, а ілюстрації – на циліндричних печатках. За останні півтора сторіччя на місці шумерських міст археологи виявили тисячі текстів та ілюстрацій з астрономії та математики. Серед них – праці з фундаментальної математики, обчислення площ складних фігур, вилучення коренів, рішення рівнянь з двома і трьома невідомими, золоті пропорції і числа Фібоначчі. Шумери використовували складну систему числення. Системи подібного роду стали використовуватися тільки з появою комп’ютерних технологій. У державному устрої цей народ мав усі атрибути сучасної розвиненої держави: суд присяжних, аналог парламенту, що складається з обраних депутатів, цивільні ради (аналог комітетів самоврядування). Їх культурі властиві дивовижні музичні досягнення. У медицині шумери використовували фітотерапію, добре знали анатомію, фармацевтику та хімію. Було прекрасно розвинене ткацтво та ефективне сільське господарство. 

 

Всезнаючі астрономи стародавності

У шумерських текстах містяться відомості про зародження Всесвіту, про походження, розвиток і будову Сонячної системи, включаючи список і характеристики планет. Одна з ілюстрацій, що зображає Сонячну систему в минулому, знаходиться в східному відділі Пергамон-музею в Берліні.
На ній у центрі зображено Сонце, оточене дванадцятьма – тобто всіма відомими сучасній науці – планетами.
Однак на малюнку є і відмінності від сучасного розуміння устрою Сонячної системи. Два з них найбільш істотні. По-перше, Плутон шумери поміщали поруч із Сатурном і описували як супутник цієї великої планети, який знайшов самостійність. Плутон має витягнуту орбіту з великим нахилом до площини екліптики, і в ході руху по ній в деякий період знаходиться ближче до Сонця, ніж Нептун, що і було відзначено шумерами.
Друга відмінність – це місце невідомої великої планети між Марсом і Юпітером. Цю загадкову планету шумери називали Нібіру, що означає в перекладі «перетинає планета». Планета Нібіру має дуже витягнуту і нахилену еліптичну орбіту і обертається між Марсом і Юпітером один раз в 3600 років.

П’ятдесят, що зійшли з небес

Саме з цієї планети, за легендою, на Землю прийшли загадкові істоти, що створили людей в сучасному розумінні слова і дали їм основи найвидатніших знань. Шумерське слово «ан-нун-на-ки» означає: «ті п’ятдесят, які зійшли з небес на землю».
Шумери стверджують, що всі знання були передані їм Аннунаками. Аннунаки прибули на землю близько 445 тисяч років тому. Вони облюбували берег Перської затоки в дельті річок Тигр і Євфрат і висадилися там. Потім Аннунаків регулярно висаджувалися на Землю кожні 3600 років. Прародителями аннунаків на Нібіру були Ан (або Ану), Владика Небес, і його дружина Анта, Панна Небес. За наказом Ану група з 50 аннунаків на чолі з його старшим сином, Еа (Енкі) – у шумерів бог води – вирушили в експедицію по Сонячній системі.
Як випливає з шумерських текстів, планета Нібіру зіткнулася з екологічною проблемою. Для захисту, що  стає все більш тонкою, атмосфери своєї планети аннунаки створили своєрідний щит із золотих частинок.
До речі, точно такий же принцип використовується в сучасних космічних кораблях і скафандрах для захисту космонавтів від радіації.
Аннунакам потрібне було золото. Його вони виявили на сьомий планеті по обчисленню шумерів – тобто на Землі, і відправили першу експедицію. Прибульці взялися за розробки золота шахтним способом в Південно-Східній Африці. Близько 300 тисяч років тому аннунаки, що працювали на золотодобування, підняли заколот, і тоді інопланетні вчені за допомогою генної інженерії та клонування створили працівників – людей, наш вид, гомо сапієнс (по-шумерському – «Адам»). У Книзі Буття Адам спочатку позначений як якась істота, а не як ім’я власне. І «Адам» перекладається як «земля», «дам» – «кров». Це і були предки шумерів і всіх людей. Весь процес створення сучасних людей розказаний в подробицях, включаючи описи генетичних операцій, які здивували навіть сучасних фахівців з генної інженерії.
Відкриття вченого-генетика Уеслі Брауна «про єдину для всіх людей Землі мітохондріальної Єви», тобто про те, що всі люди походять від одного предка, однієї матері, підтвердило побічно цю легенду. Коли ж люди, змінивши не одне і не два покоління, «стали красиві», аннунаки стали брати в дружини земних жінок, від яких у них навіть народжувалося життєздатне, здорове потомство. У Старому Завіті, тексти якого грунтуються на більш старих джерелах, в основному на текстах шумерів, прямо говориться про події глибокої старовини. «Коли люди почали множитися на Землі і у них народилися дочки, тоді сини Божі людських дочок брали собі в дружини, яких вибрали. У той час були на Землі велетні, а також з того часу, як стали приходити Божі сини до людських дочок, і вони стали народжувати їм ». Ось ці «велетні», звані в Книзі Буття Анак або Нефілім, і є ті самі небесні гості Землі.
Археологічні дослідження підтверджують, що в Південній Африці в давнину велися гірничодобувні роботи. Ще в 1970 році в Свазіленді археологи відкрили обширні золотодобувні шахти глибиною до 20 метрів.
Міжнародна група фізиків у 1988 році визначила вік шахт – від 80 до 100 тисяч років. Легенди племені зулу свідчать: у цих шахтах працювали раби з плоті і крові, штучно створені «першими людьми». Існування загиблої планети Нібіру нещодавно підтвердило відкриття американськими астрономами осколків цієї планети, які один раз в 3600 років наближаються до Землі. Мудрість Енкі

Енкі був першим правителем Землі, потім почав  правити  його брат Енліль.
Пізніше брати кинули жереб. Енкі дісталася південна півкуля, а Енлілю – північна. У грецькому пантеоні Енкі інтерпретували як Посейдона, бога морів, а Енліля – як його брата, бога Зевса. Енкі займався впорядкуванням життя на Землі, Енліль ж завжди давав лише загальні вказівки.
Отже, мудрість і знання були подаровані людям (спочатку – шумерам) Аннунаками. Для передачі і розповсюдження цих відомостей вибиралися і спеціально готувалися жерці. Жерців називали «чистими», або «помазаними». Звідси – помазаник Божий. Жрецький сан передавався у спадок, і жерці могли спілкуватися з богами. Енкі передав знання про календарі, математики та писемності своєму молодшому синові Нінгішзіде, якого єгиптяни називали Тотом.Старшому – Мардуку (індіанському Кецалькоатль, Юкатанською Кукулькану) Енкі передав знання по медицині і таємницю оживлення мертвих. Мардука єгиптяни знали як Ра.
Знання, передані землянам Енкі, припускають можливість порятунку, можливість протистояння катастроф, які принесе прихід в Сонячну систему планети Нібіру.
Чергове пришестя Нібіру слід чекати в 2013-2158 роках.
Календар майя вказує 21 грудня 2012, а сучасні вчені називають 2060-2158 роки.
Чи принесе чергове пришестя Нібіру катастрофу, або земляни врятуються? На це питання немає відповіді…

Переклад

Савчин О.М.

Петро ДВОРЕЦЬКИ